2 грудня в Інституті філософії відбувся науковий семінар під назвою “Cultura Thanatica: Смерть в культурі / Death in Culture”. Він об єднав людей, які досліджують усе, що торкається смерті в людській культурі - філософів, істориків, філологів, релігієзнавців і теологів, а також митців, що створюють сучасну культуру сприйняття та зображення смерті. Від нашого Інституту організаторами виступав сектор історії східної філософії (в особі Юрія Завгороднього).
Смерті було дуже багато. Цікаві доповіді охопили різні теми: від загальних питань осмислення смерті у нашій культурі, через різні форми культури смерті, до історичних форм танатичної культури (погребання, шанування померлих, зв'язку смерті і життя). Детальну програму і фото з заходу ви можете переглянути у групі заходу. За резюме могла б зійти доповідь Олександра Воронюка, доповнена різними філософськими міркуваннями. Щоб не обтяжувати читача складними цитатами і мапою ідей (наведену тут), популярно підсумую головну проблему.
Ми витіснили смерть. Ми її намагаємось забути, викинути, як щось шкідливе, темне. Ми її сховали у лікарнях, моргах, викинули її із постійної суспільної реальності.
Так було не завжди. Аж до пришестя Модерну, смерть залишалась публічною, “на миру”, культ смерті і повязаний із смертю були важливим елементом суспільної культури, виховання дітей, родинної реальності. Смерть була священним елементом культури, і з нею мали справу насамперед священики, а не лікарі.
Про ці практики “іншого” ставлення до смерті було дуже багато доповідей - від культури православної аристократії Козацької України і скіфського міфу про “смерть на Герросі”, до мексиканського дня мертвих, тибетської культури містичного перевтілення і японських божеств смерті.
Витіснення смерті, перетворення її на щось “медичне”, суто “технічне”, коли смерть зосереджується довкола технічних засобів без емоцій (у лікарнях, у моргах, у крематоріях) - обертається для нас несподіваним боком.
Коли смерть припинила бути священним ритуалом, вона стала звичайною справою. Коли вона була технізована і витіснена за межі масової свідомості - вона стала можливою у масових масштабах. Випадково, саме століття “забуття смерті” породило найстрашніші масові вбивства в історії - від Голодомору і ГУЛАГу до Голокосту і Освєнціму?
Люди втратили стародавнє філософське вміння сприймати смерть та вмирати. Розгублені, вони відчувають пекельний жах перед нею, не знають, що робити перед її обличчям - і тим самим не можуть прожити своє життя, гідно приймаючи перспективу смерті. Безсмертя, яке люди намагаються реалізувати будь-де - не може задовольнити цю діру у душі людини.
Розвивати нове мислення про смерть, подолати суспільні викривлення і стереотипи, і через це - відродити цінність життя - такі цілі і перспективи були проговорені на першому в історії зібранні танатологів України.
Організатори анонсували видання збірки статей і мають намір працювати далі, тож бажаємо їм у цьому успіхів.
Немає коментарів:
Дописати коментар