Не про вибори. Філософ, який спромігся знайти істину

11 квітня 2019 року на сайті українського інтернет-видання «Українська правда» було опубліковано статтю завідувача відділу філософії культури, етики і естетики Інституту філософії імені Г.С. Сковороди НАН України доктора філософських наук Євгена Бистрицького, присвячену пам’яті директора Інституту філософії імені Г.С. Сковороди НАН України академіка Мирослава Поповича.

(Ми у свою чергу передруковуємо статтю нашого колеґи, посилаючись на републікацію на сайті НАН України)

Сюжет "Громадське ТВ" про Євгена Бистрицького

Телеканал "Громадське ТВ" зняв сюжет про нашого колегу Євгена Костянтиновича Бистрицького.

Євген Бистрицький очолював Міжнародний фонд "Відродження" з 1998 року. За ці роки Фонд став рушієм важливих змін в країні. Завдяки зусиллям Фонду в Україні було запроваджено зовнішнє незалежне оцінювання, що дозволило подолати корупцію при вступі до вищих навчальних закладів. Фонд сприяв першим професійним об’єднанням журналістів в Україні, руху проти цензури у ЗМІ та розвитку журналістських розслідувань. Фонд підтримав становлення незалежного екзит-полу, який став дієвим засобом громадського контролю за результатами виборів.

Також підтримка Фонду мала важливе значення в проведенні громадських кампаній за вільні й чесні вибори, забезпеченні доступу до інформації та розробці законодавчих актів, що регулюють діяльність НУО. За підтримки Фонду в Україні запрацювала система безоплатної правової допомоги. Стала можливою замісна підтримувальна терапія (ЗПТ) та паліативна допомога. За підтримки Фонду були перекладені українською мовою та видані близько 800 творів світової класики гуманітаристики.

Фінансову підтримку фонд отримує від Фундацій Відкритого Суспільства, а також від міжнародних донорів та окремих українських і зарубіжних організацій і громадян. За час своєї діяльності Міжнародний фонд «Відродження» підтримав 16 647 проектів, до реалізації яких долучилися понад 55 000 активістів та організацій України на суму понад 200 мільйонів доларів США.

Євген Бистрицький: інтерв'ю Ukrlife.TV про підсумки 2016 роки в Україні

Завідувач відділом філософії культури, етики та естетики Інституту філософії імені Г.С. Сковороди, виконавчий директор міжнародного фонду "Відродження" та доктор філософських наук Євген Бистрицький в своєму інтерв'ю каналу Ukrlife.TV підвів підсумки 2016 роки в Україні, розповів про діяльність фонду "Відродження" та роль громадських організацій в процесі проведення реформ в Україні.

14:33 - Децентралізація в Україні та інші реформи

27:58 - Про міністрів-технократів

37:29 - Про свободу слова

49:47 - Націоналізація ПриватБанку

58:48 - Прогноз від Євгена Бистрицького

Не вбивай Україну або НА ЩО ВИТРАТИТИ ОСТАННЮ "ЖИЗНЬ"

Уфф! Вал підлих викриттів, ендемія звинувачень і компрометуючих записів перейшли всі мислимі рубежі, досягли і дістали Захід. Провалюється не лише дно. Завалюється небо влади, валяться небожителі. Валиться країна.

Нам вже не достатньо апелювати до розсудливості громадян. Розсудливість кожного спрацьовує лише тоді, коли є політика, яка здатна вийти на міцний ґрунт чесності. Це непохитна воля громадянського Майдану.

У грі незмінних політичних небожителів завершуються "жизни", накопичені ними ще до Майдану, додані Майданом та нами після. Шантаж викриттями забирає у них і у нас останні "житті", викриваючи наочно незмінну сув'язь керування країною та одночасного маніпулювання нею заради власного збагачення. Заради відчуття влади і великих благ, інколи у складній суміші з нездоровим, егоїстичним, чуттям патріотизму. Аж до сліз та популістського ниття на екрані.

Який діючий політик чи політична сила здатні знайти у собі останню краплину здорового глузду та здорового патріотизму, щоб нарешті використати своє останнє "життя" задля всіх? -- Забути вірних смотрящих слуг. Припинити використовувати владу для дрібної помсти. Проводити відкриту, публічну, політику так само всередині країни, як і наззовні. Використати владу для радикального очищення всіх гілок влади. Для нормального патріотизму.

Використати своє останнє політичне "життя" для того, щоб з цілеспрямованою рішучістю перебрати чи переобрати владу, не припускаючи загального перезбудження в умовах незавершеної війни та не перериваючи реформ.

Хто герой чи герої?

Джерело: https://www.facebook.com/ye.bystrytsky/posts/647520018760862

Мораль про політичне епохе

Корупційні викриття, трагедії -- смерті на фронті АТО та такі, як у Княжичах, популістське взаємознищення на шоу шустерів, -- все це моментально перетворюється на поживу записним коментаторам ФБ.

Слава ФБ! -- кожний може бути почутий. Почуємо кожного (С)? А що ми почуємо, можна розсказати наперед. Це вкладається у прості флешмоби: #зрада; #всьопропало; #поганавлада;#негайнотретіймайдан, #імпічментіперевибори тощо.

Ми почуємо масові флешмоби. Ми почуємо спільний настрій. Чи треба його доводити до стану, як тоді, коли його почув пацан, драпанувший у Ростов.

Якщо ви хочете того, чого жадають флешмоби, -- коментуйте без зупину.

Але тоді ми не почуємо кожного. Оскільки бути кожним -- це висловлювати власну думку, а не спільний настрій.

Щоб бути кожним, треба думати.

Європейська культура знає простий рецепт, як навчитись думати, як бути кожною особистістю.

Це просте вміння робити епохе. Вміти робити епохе -- одначає вміння утримуватись від судження стільки, скільки треба, що зважити власну думку. Чи є вона настільки вартою, щоб бути висловленою.

Епохе -- це вміння забути про крикунів у флешмобах, про розхожі чутки та, навіть, дописи популярних блогерів, щоб повернути увагу на себе -- того, хто судить та як цей "я" судить. Епохе -- це утримання від власного егоізму -- від бажання швидко помститись ворогу, кидаючи у нього багном звинувачень, приписуючи йому неперевірені гріхи та галасуючи до всіх про ідеал, про те, як "має бути", але не про реалістичні шляхи досягення цього "must be".

Нарешті епохе політичне -- це утримання від того, що робить вас лівим чи правим, чи доцентровим -- прихильником саме цієї політичної партії, цього вождя, цієї етнічної спільноти, цього політичного смаку. Утримання для того, щоб зробити свій розважливий вибір і замість емоції навести найкращий аргумент.

Вміння політичного епохе -- це вміння утримуватись від дрібних емоцій задля розважливого сприйняття стану цілого. Це шлях до політичної культури, про яку один із розважливих політиків, Мустафа, точно сказав: політична культура -- це коли ти дбаєш і думаєш не про себе, а про суспільне ціле.

Тоді є надія, що ви будете почуті як особа, кожний окремо. Тоді залишиться краща перспектива залишитись кожним у нашому суспільстві -- побудувати суспільне ціле для кожного, а не для найбільш галасливих політиків та крикливої партії.

Бачу, немовби перспективних, молодих політиків, які зовсім не вміють робити політичне епохе. Вони по-дитячому радіють кожному скандалу та кожній помилці влади, будучи не здатні утриматись від зловтіхи. Вони радіють від відчуття тимчасової помсти за власні помилки.

Зробіть епохе, колеги. Не загубіть себе кожного. І країну.

Євген Бистрицький, зав.відділу філософії культури, етики та естетики (Yevhen Bystrytsky)

Post in Facebook 4.12.16.