суботу, 29 квітня 2017 р.

Метафізика від Андрія Баумейстера

Наш колега, Андрій Баумейстер, відомий вже київський професор, пропонує свій курс лекцій з метафізики у стінах Інституту релігійних наук св. Томи Аквінського. Перша лекція до Вашої уваги - тут, на інші лекції - запрошуємо Вас відвідувати їх у травні ц.р. Анонс лекцій див. тут.


Лекція 1. Вступ. Що вивчає метафізика? Які питання вона ставить? Навіщо вона потрібна сьогодні?



Лекція 2.

Лекція 3.

Лекція 4.

Лекція 5.

Лекція 6.

Лекція 7.

Лекція 8.

Лекція 9.

Лекція 10.

Лекція 11.

Лекція

Новый взгляд на историю, или как нам избавиться от комплекса жертвы


В предисловии к первому изданию своей «Истории Украины-Руси» (1898) Михаил Грушевский замечает, что «наша история дает нам преимущественно невеселый образ», но общество должно иметь мужество «взглянуть на неприкрашенную правду своего прошлого», чтобы «почерпнуть в нем силу». Украинский историк осознает новизну своего труда: создать единый и целостный нарратив, который охватывал бы длительный период от времен Киевской Руси до «национального возрождения» рубежа XIX-XX веков. Но какой сюжет, по мнению Грушевского, может объединить эти разные истории и различные культурно-политические контексты в единое повествование? Поскольку Украина не имела собственного государства (с его элитами, политическими и правовыми институциями и т.п.), то основным агентом исторического повествования объявлялся украинский народ.
Так возникла «народническая» концепция украинской истории, которая почти целиком перекочевала в советскую историографию (вместе со знаменитой формулой «история принадлежит народу»). Только поменялись акценты. Например, те, кто в одном повествовании назывался «изменниками», в другом получил кличку «эксплуататоров». И цели длительного исторического процесса понимались по-разному. В обоих случаях предлагался миф «борьбы за свободу и выхода из рабства», но целью этой борьбы в одном случае была государственная независимость, а в другом -  «счастливое» существование в семье «братских народов». И народнический, и советский подходы содержали один существенный недостаток. 

четвер, 27 квітня 2017 р.

Вища школа філософії здобула золото у Національному бізнес-рейтингу!

 Цей рейтинг склав Союз Національних бізнес-рейтингів, який здійснював загальнодержавний фінансово-економічний аналіз діяльності  суб’єктів господарювання України. Переможцям рейтингу (отже, і Вищій школі філософії) присвоюється статус “Лідер галузі” (“Leader of the branch”), котрий покликаний демонструвати учасникам ринку, клієнтам та інвесторам надійність та перспективність суб’єкту господарювання


Національний бізнес-рейтинг (НБР) визначає таких лідерів на підставі даних загальнодержавної звітності, спираючись на фактичні економічні показники. Після об’єктивного автоматизованого зваженого ранжування за розгорнутою статистичною науковою методологією підприємство отримує певний рівень та місце у щорічній таблиці. Рейтингування є безкоштовне і має за девіз In factum veritas (“У факті істина”). Воно охоплює всі регіони, галузі і ринки 6 країн Євразії і має на меті визначити реальне зростання економіки та розвивають соціальну і екологічну складові.


Вища школа філософії при Інституті філософії імені Г.С. Сковороди здобула золото рейтингу серед суб’єктів господарювання України за показником “Коефіцієнт обертаємости активів”. Вона перемогла як суб’єкт малого підприємництва у вищій освіті.
Дякуємо організаторам рейтингу за високу оцінку діяльності нашої школи!

Запрошуємо всіх зацікавлених взяти участь у роботі школи - студентів, викладачів, інвесторів!


вівторок, 11 квітня 2017 р.

Друзья идей и мир иллюзий

Прошлый век оставил нам богатое интеллектуальное наследство. Среди этого богатства есть немало полезного и ценного, но есть и такие вещи, от которых следовало бы отказаться. Так, например, в конце прошлого века постепенно утвердилось стойкое недоверие к «высоким идеям». Помню, какой неслыханной смелостью в перестроечные годы стали первые публичные разговоры о том, что главная ценность – жить не «для общества», а «для себя». Что нужно оставить в прошлом подозрительные «высокие идеалы» и начать строить «обыкновенное человеческое счастье» в отдельно взятой семье. Собственно, уже в 70-х годах большинство этим и занималось, но говорить такое в телевизионных программах и газетах (главных проповедниках «высоких идеалов») было чем-то неслыханным и почти сенсационным. К чему Вы стремитесь в своей жизни? — спрашивали молодого человека с умным лицом. А он мило и обезоруживающе отвечал: стать богатым и знаменитым. Коротко и просто. Все как-то быстро прониклись этим новым учением, но «простого человеческого счастья» почему-то больше не стало
.

Семінар: "Воля до інновацій та супротив традиції", 14.04, о 16.00


Шановні колеги!
В Інституті філософії НАН України
вул. Трьохсвятительська, 4,
14 квітня (п’ятниця)
о 16.00, у к. 318

Відбудеться черговий
методологічний семінар
ФІЛОСОФСЬКА АНТРОПОЛОГІЯ
ЯК МЕТААНТРОПОЛОГІЯ
Тема:

ВОЛЯ ДО ІННОВАЦІЙ ТА СУПРОТИВ ТРАДИЦІЙ

На семінарі продовжиться обговорення проекту
словника «ЛЮДИНА І КУЛЬТУРА»
за редакцією Н. Хамітова і С. Крилової

Керівник семінару –
доктор філософських наук, професор
Н.  ХАМІТОВ




пʼятницю, 7 квітня 2017 р.

В Інституті філософії імені Г.С. Сковороди НАН України обрано директора!

Сьогодні в Інституті філософії імені Г.С. Сковороди НАН України відбулися вибори директора Інституту.
Загальні збори наукових співробітників переважною більшістю голосів обрали на посаду директора - чинного директора Мирослава Володимировича ПОПОВИЧА.
Вибори відбувалися таємним голосуванням. Їм передувало обговорення кандидатури директора на Зборах, після чого відбулось саме голосування. Після підрахунку бюлетнів виборча комісія офіційно оголосила переможця

Вітаємо Мирослава Володимировича.ПОПОВИЧА, академіка НАН України, доктора філософських наук, професора - із перемогою і зичимо йому успіхів на посаді директора Інституту!



суботу, 1 квітня 2017 р.

Поранене серце


Наприкінці лютого я брав участь у конференції, що проходила у Чернівцях. Місто справило на мене дуже приємне враження. Повільно, але доволі впевнено Чернівці прокидаються від летаргії радянського панування.
Коли у 80-х це місто відкривав для себе німецький історик Карл Шльоґель, його вразила глибока провінційність міського життя.
На початку ХХ століття тут видавали п’ять щоденних газет німецькою мовою (без урахування вечірніх випусків), а в найкращих кав’ярнях міста викладали понад 100 газет і журналів. Чернівецькі газети читали навіть у європейських столицях. Освічені чернівчани знали всі філософські і літературні новинки Європи, у них, за словами Шльоґеля, було «сусідське ставлення до того, що думають і пишуть у Бухаресті, Відні та Берліні. Без жодних зусиль і з великою безпосередністю на цьому пагорбі над Прутом приймається те, що виникло дуже далеко…».