Чи може філософія бути доступною всім? Андрій Баумейстер — про нову книгу, комунікацію всередині наукового середовища та екзистенційний виклик для Європи

Постійний автор «Дня», публіцист, доктор філософських наук, доцент філософського факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка Андрій БАУМЕЙСТЕР нещодавно представив нове видання. Науковий посібник «Вступ до філософських студій, або Інтелектуальні подорожі до країни філософії» адресований не тільки фахівцям, а й широкому загалу читачів. У доступній формі в ньому викладено основні питання філософської теорії реальності (онтології) і філософського вчення про пізнання (епістемології). Крім того, автор розмірковує над сутністю філософії, її призначенням і місцем у сучасному світі. Якщо ви лише розпочинаєте своє знайомство з філософією, ця книга буде для вас чудовими помічником.

Днями, щоб розповісти про новинку, а також обговорити ідеї й плани для подальшої співпраці, Андрій Баумейстер прийшов до редакції. До уваги читачів — наша розмова про роль трансцендентних сенсів й жертовності в модерному світі та про філософію як чинник суспільних перетворень.

Монархічна ідея у ХХI столітті (стаття А. Баумейстера + додатки)

Нещодавно російська служба Бі-Бі-Сі опублікувала матеріал «Навіщо потрібна монархія у ХХІ столітті?». Публікуємо нижче найцікавіші уривки з нього, а також — рефлексію на цю тему нашого колеги, філософа Андрія Баумейстера.

Наприкінці статті - трошки довідкового матеріалу від адміністратора блоґу.

Європейська політична традиція. Лекції Андрія Баумейстера

Пропонуємо Вашій увазі лекції нашого колеги, доктора філософських наук Андрія Баумейстера, на тему:

"Європейська політична традиція: витоки, парадокси і загадки"

Лекція 1.

Лекція 2.

Метафізика від Андрія Баумейстера

Наш колега, Андрій Баумейстер, відомий вже київський професор, пропонує свій курс лекцій з метафізики у стінах Інституту релігійних наук св. Томи Аквінського. Перша лекція до Вашої уваги - тут, на інші лекції - запрошуємо Вас відвідувати їх у травні ц.р. Анонс лекцій див. тут.

Лекція 1. Вступ. Що вивчає метафізика? Які питання вона ставить? Навіщо вона потрібна сьогодні?

Лекція 2.

Лекція 3.

Лекція 4.

Лекція 5.

Лекція 6.

Лекція 7.

Лекція 8.

Лекція 9.

Лекція 10.

Лекція 11.

Лекція

Новый взгляд на историю, или как нам избавиться от комплекса жертвы

В предисловии к первому изданию своей «Истории Украины-Руси» (1898) Михаил Грушевский замечает, что «наша история дает нам преимущественно невеселый образ», но общество должно иметь мужество «взглянуть на неприкрашенную правду своего прошлого», чтобы «почерпнуть в нем силу». Украинский историк осознает новизну своего труда: создать единый и целостный нарратив, который охватывал бы длительный период от времен Киевской Руси до «национального возрождения» рубежа XIX-XX веков. Но какой сюжет, по мнению Грушевского, может объединить эти разные истории и различные культурно-политические контексты в единое повествование? Поскольку Украина не имела собственного государства (с его элитами, политическими и правовыми институциями и т.п.), то основным агентом исторического повествования объявлялся украинский народ.

Так возникла «народническая» концепция украинской истории, которая почти целиком перекочевала в советскую историографию (вместе со знаменитой формулой «история принадлежит народу»). Только поменялись акценты. Например, те, кто в одном повествовании назывался «изменниками», в другом получил кличку «эксплуататоров». И цели длительного исторического процесса понимались по-разному. В обоих случаях предлагался миф «борьбы за свободу и выхода из рабства», но целью этой борьбы в одном случае была государственная независимость, а в другом -  «счастливое» существование в семье «братских народов». И народнический, и советский подходы содержали один существенный недостаток. 

Друзья идей и мир иллюзий

Прошлый век оставил нам богатое интеллектуальное наследство. Среди этого богатства есть немало полезного и ценного, но есть и такие вещи, от которых следовало бы отказаться. Так, например, в конце прошлого века постепенно утвердилось стойкое недоверие к «высоким идеям». Помню, какой неслыханной смелостью в перестроечные годы стали первые публичные разговоры о том, что главная ценность – жить не «для общества», а «для себя». Что нужно оставить в прошлом подозрительные «высокие идеалы» и начать строить «обыкновенное человеческое счастье» в отдельно взятой семье. Собственно, уже в 70-х годах большинство этим и занималось, но говорить такое в телевизионных программах и газетах (главных проповедниках «высоких идеалов») было чем-то неслыханным и почти сенсационным. К чему Вы стремитесь в своей жизни? — спрашивали молодого человека с умным лицом. А он мило и обезоруживающе отвечал: стать богатым и знаменитым. Коротко и просто. Все как-то быстро прониклись этим новым учением, но «простого человеческого счастья» почему-то больше не стало

.

Поранене серце

Наприкінці лютого я брав участь у конференції, що проходила у Чернівцях. Місто справило на мене дуже приємне враження. Повільно, але доволі впевнено Чернівці прокидаються від летаргії радянського панування.

Коли у 80-х це місто відкривав для себе німецький історик Карл Шльоґель, його вразила глибока провінційність міського життя.

На початку ХХ століття тут видавали п’ять щоденних газет німецькою мовою (без урахування вечірніх випусків), а в найкращих кав’ярнях міста викладали понад 100 газет і журналів. Чернівецькі газети читали навіть у європейських столицях. Освічені чернівчани знали всі філософські і літературні новинки Європи, у них, за словами Шльоґеля, було «сусідське ставлення до того, що думають і пишуть у Бухаресті, Відні та Берліні. Без жодних зусиль і з великою безпосередністю на цьому пагорбі над Прутом приймається те, що виникло дуже далеко…». 

Філософія для всіх: начала філософії від Андрія Баумейстера

Наш колега, Андрій Баумейстер, читає курс в рамках курсу “Філософія для всіх” у філософській школі “Новий Акрополь”. Пропонуємо підбірку відео його лекцій.

Лекція № 1. Чому ми всі за природою філософи? Філософське мислення - внутрішній мотив розвитку особистості.

Лекція № 2. Філософія - наука, мистецтво чи образ життя? Чому за філософією - майбутнє?

Лекція № 3. Філософія - погляд з позиції Цілого.

Лекція № 4.

Тень «нового Рима» или истоки русского антизападничества

Рождение истории из духа поэзии и языка

В основании истории каждого народа лежат определенные идеи. Римскую идею придумали историки и поэты. О том, кто такие римляне и в чем их мировое предназначение, рассказали Тит Ливий и Вергилий (в форме исторического трактата и в форме поэтического мифа). Тем самым они стали творцами римского самосознания. Точно так же, рассказывая истории о себе, мы творим собственную биографию. Франки, приняв католицизм и осознав себя наследниками римской политической идеи, положили начало новой Европе. Когда в средневековье развернулась борьба между папами и императорами, это разделило тогдашних европейцев на два больших лагеря.

Февраль семнадцатого. Первые проблески свободы или начало катастрофы?

Ровно сто лет назад, в самом конце февраля, в Российской империи  произошла революция. Вокруг этого события сложилось много мифов. Вот один из них: империя обветшала и должна была развалиться с неумолимостью античного рока. Миф второй: именно «Февраль» был настоящей революцией, а в «Октябре» произошел переворот. «Февраль» - торжество демократии, а «Октябрь» - заговор злых сил, подлое вероломство группы фанатиков во главе с Лениным. Наконец, третий миф: февраль стал торжеством демократических идей. Но действительно ли империя прогнила? Можно ли назвать февральские события революцией? Было ли это торжеством демократии?

Лекції про Тому Аквінського. Андрій Баумейстер в ІРн св. Томи Аквінського

Пропонуємо увазі шановних читачів вибірку лекцій нашого колеги, видатного філософа України, доктора філософських наук Андрія Баумейстера.

З курсу, прочитаного ним у Інституті релігійних наук св. Томи Аквінського про того ж таки Тому Аквінського:

Лекція 1. Вступ.

Лекція 2. Характер і біографія Томи.

Лекція 3. Міркування Томи про віру і волю, трактати "Сума теології" ІІ, ч. 1, тт. 1 - 9 (STh. 2-2, qq. 1-9) і 14 питання "Диспутації про Істину" (De ver. q.1) + антитомістська критика Карла Барта.

Лекція 4.

Тема лекции: продолжение рассмотрения 14 вопроса "Диспутации об Истине" (De ver. q.14) и V главы «Суммы Против Язычников». Что означает евангельское «будьте, как дети»? Почему никто не может упрекнуть христиан в нерациональности религиозной веры? Почему каждый человек использует веру и почему она рациональна? Ознакомление с аргументами современных аналитических философов, таких как Ричард Суинберн и Алвин Плантинг.

Главные темы: природа и цель веры по Аквинату. Вера и естественное познание. Почему вера - необходимый аспект человеческого существования. Вера и созерцание. Аргументы в пользу рациональности христианской веры: Алвин Плантинга и Ричард Суинберн.

Лекція 5.

Лекція 6.

Лекція 7.

Лекція 8.

Лекція

Лекції з античної філософії Андрія Баумейстера

Пропонуємо увазі шановних читачів вибірку лекцій нашого колеги, видатного філософа України Андрія Баумейстера.

З курсу, прочитаного ним у Інституті релігійних наук св. Томи Аквінського про античну філософію:

Підсумки року та майбутнє, яке ми обираємо від Андрія Баумейстера: тривога, виклик, боротьба.

Мои итоги уходящего 2016 года. То, что кажется мне наиболее важным и значимыми.

1. В этому году явно обозначился кризис европейской идеи, уязвимость универсальных ценностей. Жан-Клод Юнкер назвал это "экзистенциальным кризисом Европы". Некоторые говорят о провале неолиберального проекта, но я считаю, что подобные оценки преувеличены. Скорее, проект либерализма (правильнее было бы употреблять это слово во множественном числе, но я для простоты употребляю singularis) переживает сегодня очень непростые испытания. Одна из причин, по моему мнению, состоит в том, что именно либерализм в последние десятилетия узурпировал право на универсальные ценности и теперь страдает от собственной надменности и самоуверенности.

2. В этом году поразила удивительная мировоззренческая уязвимость Запада. В политических кругах и в западных СМИ все время говорят о российской пропаганде. Палата представителей конгресса США даже недавно приняла 93-страничный законопроект с такими формулировками: Россия "манипулирует средствами массовой информации и финансирует агентов влияния, оказывая скрытое влияние на народы и правительства". Конечно, это так. Но вопрос в другом. Почему граждане благополучных западных стран вдруг начали демонстрировать такую податливость на российскую пропаганду? Как получилось, что правительства стран с лучшими мировыми университетами и лучшими интеллектуальными элитами признаются в своей идеологической несостоятельности? 2016 год показал целый ряд просчетов и даже провалов западных элит. Именно это вызывает удивление. 2017 год должен стать годом исправления ошибок.

3. Европа не справилась с миграционным кризисом. И это показало еще одну уязвимость Запада. Справиться с этим кризисом - задача, отложенная на ближайшие годы.

4. 2016 год - это год арьергардных боев "Украины прошлого". Все то, что до сих пор называлось "украинской политикой" и "украинскими политиками" воспринимается как старый и ненужный хлам. Электронные декларации показали уровень жадности и примитивизма этих людей, их недоверия к тем государственным институциями, которые они же сами и представляют. Когда, например, главные финансисты держат свои сбережения в иностранной валюте и дома (!), это о многом говорит.

5. 2016 год - это год новых надежд, в первую очередь надежд на другую Украину, - на страну активных и талантливых людей. Этот год показал, что таких людей у нас не мало. Но их интересы и ценности еще не представлены на политической уровне. Ближайшие годы должны стать временем политического обновления.

Одно из книжных событий года - выход в свет книги немецкого историка Карла Шлегеля "Украинский вызов" (Дух и литера, 2016 год). В этой книге Шлегель говорит о появлении Киева на политической и ментальной карте Европы. Украина становится новым топосом, важным местом, где решается судьба Европы - и в политическом, и в идейном, и в ценностном плане. И это вызов для всех нас, для тех, кто сегодня на разных уровнях и в различных видах деятельности отвечает за реализацию общей для нас задачи.

Некоторыми наблюдениями я поделился в статье (статья под картинкой "Детальніше"). Надеюсь, что следующий год станет для нас первым годом настоящего прорыва.

Чому філософію необхідно вивчати в школі?

В якому віці починати займатися філософією? Філософія не знає вікових і професійних обмежень. Аристотель став учнем платонівської Академії в 17 років. Натомість видатний філософ-неоплатонік Плотін знайшов свого вчителя Амонія й розпочав під його керівництвом філософські студії майже тридцятирічним зрілим чоловіком. У ХІІІ столітті на факультеті мистецтв (базовому факультеті для середньовічної університетської освіти, на якому власне й викладалася філософія) навчалися юнаки віком від 15-16 років. Наприклад, Тома Аквінський розпочав своє навчання в Неаполітанському університеті у 15-річному віці (де йому довелося читати природничо-філософські твори Аристотеля).

Як вибратися з відра або синдром краба

Чому нам не вдається досягти успіху? Чому успішні люди в нашому суспільстві наштовхуються на “палки в колеса”? Чому в нас працює “синдром краба”? Андрій Баумейстер розмірковує на шпальтах свого блоґу на сайті “День”.

Філософія як аскеза, самоосвіта, здивування. Андрій Баумейстер про Майдан, сучасну політичну ситуацію на планеті і розвиток філософії в Україні та світі

Зараз  українське суспільство виглядає дезорієнтованим. Складна економічна й соціальна ситуація є особливо болісними з огляду ще й на брак розуміння, заради чого, власне, слід терпіти — країні, а передусім елітам, не вистачає цілісного бачення майбутнього. Чи може тут зарадити філософія?.. 
Про пошук моральних орієнтирів у наші часи, роль публічного інтелектуала в Україні та світоглядні трансформації у світі, спричинені результатами американських виборів, роль і місце філософії в Україні і світі, долю і шлях Філософа, про вік, з якого варто починати заняття філософією, терапевтичний ефект самоосвіти й шкоду самоочевидностей -
журналіст "Дня" Роман Гривінськийговорив із доктором філософських наук, доцентом філософського факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка, співробітником Інституту філософії Андрієм БАУМЕЙСТЕРОМ.
Публікуємо ціле інтерв'ю у двох частинах, із адмінською редакцією. 

Кілька слів про сучасну українську філософію

17 листопада в Інституті філософії НАН України вручали премії лауреатам у чотирьох номінаціях. У номінації «краща філософська монографія» (премія імені Марії Злотіної) перемогла прекрасна книга одеського філософа Сергія Секунданта «Епістемологія Лейбніца» (Одеса, «Друкарський дім», 2013). Лауреатом премії імені Сергія Кримського (за «найбільш новаторську філософську ідею») став Віктор Козловський зі своєю солідною монографією «Кантова антропологія: джерела, констеляції, моделі» (Видавничий дім «Києво-Могилянська Академія», 2015). Премію імені Віталія Табачковського за кращу опубліковану роботу молодого дослідника (до 35 років) здобув Андрій Синиця за монографію «Аналітична філософія» (Львів, 2013). Кращим видавничим проектом визнали філософський журнал Sententiae (головний редактор – Олег Хома). У конкурсі перекладів були представлені унікальні видання перекладів Декарта, Гізеля, Фоми Аквінського, Корану, сучасної літератури (в цій номінації лауреатом став Олексій Панич з перекладом книги Чарльза Тейлора «Секулярна доба»).

Сам конкурс, рівень філософських робіт, дозволяє говорити про ренесанс української філософії. Коли я говорю про ренесанс, то маю на увазі кілька обставин. По-перше, зростає інтерес до філософії серед освічених людей. Філософи стають публічними персонами, на їхні відкриті лекції та семінари приходить досить велика кількість слухачів. Українська філософія сьогодні долає обмеженість університетських стін і стає важливою частиною культурного життя нашої країни. По-друге, з'являється чимало цікавих монографій та статей хорошого європейського рівня. З цього приводу у мене навіть відбулася невелика полеміка з моїм шановним колегою Євгеном Бистрицьким (на моїй сторінці в Facebook). Він заперечив мені, що про ренесанс української філософії говорити ще рано, що ми поки переживаємо період «школярства», шкільного імітування чужих думок. Я вважаю, що його думка несправедлива. Ренесанс філософської думки не тотожний її розквіту. Відродження філософської культури – це позитивна тенденція, яку важливо помічати і необхідно підтримувати.