Відбулись історико-філософські читання про українську філософську традицію

24 листопада 2017 р. в Інституті філософії імені Г. С. Сковороди НАН України відбулися Історико-філософські читання на тему «Українська філософська традиція у просторі міжкультурної взаємодії». Більшість дискусій та доповідей точились навколо декількох питань: якою є українська філософська традиція, як її можна вивчати та охарактеризувати у контексті інших європейських та світових філософських традицій?

У читаннях взяли участь гості із Факультету політології Зеленоґурського університету (Польща), що був представлений паном Анджеєм Малкевичем, Київського національного університету імені Т.Г. Шевченка, який представляв завідувач кафедри історії філософії Тарас Кононенко, Інституту психології імені Г.С.Костюка НАПНУ, Сумського ДУ, ДНУ імені О. Гончара, НМА України імені П.І. Чайковського, а також викладачі кафедри філософії Київського університету імені Бориса Грінченка і наші колеги з Інституту філософії.

Конференцію відкрив заступник директора Інституту філософії імені Г. С. Сковороди НАН України Анатолій Єрмоленко, привітавши учасників конференції у стінах Інституту та підкресливши актуальність наукової рефлексії над національною філософською традицією.

Дуже цікавим був виступ пана Анджея Малкевича, професора Факультету політології Зеленоґурського університету (Польща), про співпрацю польських та українських ВНЗ. Розповівши про історію комунікації та офіційної співпраці ВНЗ, пан професор озвучив проблеми цієї співпраці – зокрема, розрив між офіційним та реальним. У діалозі після виступу було піднято питання про ставлення польських інтелектуалів до сучасних подій між Україною та Польщею, і українські слухачі з радістю сприйняли запевнення, що польські інтелектуали прекрасно розуміють політичну аґенду і симульованість конфліктних ситуацій.

А.М. Єрмоленко у своїй доповіді «Історія філософії як зміна парадигм» зобразив історію філософії як процес кумулятивного розвитку різних історико-філософських парадигм. Загальний програмний виступ означив теоретико-методологічні перспективи і відкрив шлях наступним доповідям, які умовно можна поділити на історико-філософські методологічні та прикладні на матеріалі історії філософії України.

До перших належали доповіді Н.П. Поліщук «Чинник реконтекстуалізації в осмисленні філософських проблем представниками МУРу» про історію філософської думки української діаспори 1940-1950-х в Німеччині та США і Я.А. Соболевського «Основні чинники становлення американської філософії». Натомість доповідь С.Л. Йосипенка «Проблема ідентичності в історії філософії України» окреслила низку методологічних проблем дослідження історії української філософської думки через призму питання ідентичності – філософа, філософії, генеалогії.

Відтак після пленарної частини цікаві доповіді та активні дискусії продовжувались на секційному засіданні. Доповідь Ю.Ю. Завгороднього про рецепцію індійської філософії в Україні (озвучена ще на пленарному) «Переклади гімну Ріґведи Х. 129 вітчизняними інтелектуалами (1879–1930-ті роки) як приклад звернення до індійської традиції» була продовжена у доповіді про рецепції психоаналізу в Україні (починаючи від І.Я. Франка до 1930-х років) І.В. Валявко «Психоаналіз в контексті культурно-філософських традицій України». Тему психоаналізу розвинула Л.О. Гребінь у доповіді «Психотерапія як місце спільності та взаємодії філософських традицій», де доповідачка розвинула проблему психотерапевтичної практики і ролі філософських підходів у практичній роботі із аналізантами.

В.О. Артюх виступив «про специфіку національного контексту філософської думки в модерну добу», розглядаючи тематику національної ідентичності у дослідженні філософської думки. Тема національності розвинув у своїй доповіді «Між Європою та Європою: дискусії в межах українофільського дискурсу ХІХ століття», що зачепила проблематики політичної філософії, національної ідентичності та ідентичності України, В.П. Волковський, який побудував свою доповідь  на аналізі політично-філософських дискусій українофілів ХІХ століття, а особливо М.П. Драгоманова.

Прикладні теми з історії філософії України також піднімались у доповідях М.В. Симчича ««Своє» і «чуже» в києво-могилянських трактатах «De generatione et corruptione»», В.В. Співака «Вплив стоїцизму на філософську складову проповідей Антонія Радивиловського» (проповідника та мислителя XVIII ст..), О.М. Сирцової на тему «Тема любові в «Слові про Закон і Благодать» Іларіона Київського» та О.Б. Киричка «Ідея філантропії та її термінологічне відображення в українській літературі домодерної доби» (ця доповідь вирізнилась застосування історії слів та понять і увагою до тогочасної термінології).