Вчена рада Інституту висунула кандидатуру А. М. Єрмоленка на вакансію члена-кореспондента НАН України зі спеціальності «Філософська антропологія»

19 грудня 2017 р на засіданні Вченої ради Інституту філософії імені Г.С. Сковороди НАН України відбулося висунення кандидатур для обрання на вільну вакансію члена-кореспондента НАН України.

Одноголосно було прийнято рішення висунути кандидатуру заступника директора з наукової роботи Інституту філософії імені Г.С. Сковороди НАН, д. філос. н, проф., Анатолія Миколайовича Єрмоленка на вакансію члена-кореспондента НАН України зі спеціальності «Філософська антропологія», запропоновану відділами Інституту та підтриману академіком НАН України М.В. Поповичем.

Коли спільний човен перекинеться – провина за це ляже на всіх. Звернення Групи Першого грудня

Українське громадянське суспільство, включно з Ініціативною групою «Перше грудня», не раз остерігало наш політикум та інших активних учасників політичних подій, однак війна всіх проти всіх не лише почалася, а й увійшла в гостру фазу. Знову, як і перед виборами 2010 року, корпоративні інтереси «практичної політики» стають важливішими за будь-які остороги щодо долі України, а розчарування породжує масовий попит на популізм. Ми не можемо змусити політиків слухатись нас – ми можемо лише щоразу нагадувати про сумний досвід історичних поразок українських еліт. Коли спільний човен перекидається, провина за це лягає на всіх.

Ось чому лише загроза втрати державності дає нам моральне право ще раз звернутися до всіх, хто задіяний у нинішньому бою без правил: зупиніться! відступіть на крок! Зробити це ще не запізно. Цивілізований світ живе не «викручуванням рук», а форматом компромісу – коли в результаті складних домовленостей усі учасники трохи невдоволені, але справа рухається вперед.

Українська влада, передусім Президент і його оточення, мають усвідомити, що сучасна держава – це не приватне підприємство, власник якого ставить начальниками підрозділів відданих йому особисто людей. Така концепція влади є хибною, загроза від її продовження стала очевидною. Задля примарної мети ручного управління щоразу нехтуються принципи об’єктивного конкурсного змагання й делегування відповідальності, що фатально впливає на суспільну мораль і на довіру до керівництва держави. Відтак, прагнучи безальтернативності майбутніх виборів, Президент сам руйнує свої шанси.

Якщо глава держави хоче надзвичайних одноосібних повноважень, він має просити про це народ, а не імітувати демократичні процедури. Належні соціальні ліфти не можна замінювати ліфтами особистої лояльності. Україна не змириться з таким становищем, оскільки воно суперечить принципам справедливості й верховенства права та порушує мандат, даний Президентові постмайданними виборами. Подальше ігнорування цих очевидних правил може обернутися для держави катастрофою.

Своєю чергою, творці «Міхомайдану» мають усвідомити, що останні українські революції стали благословенними, оскільки були оздоровчими, а не руйнівними. У демократичній державі громадянська незгода і тиск на її керівництво, яке вчасно не справляється з потрібними реформами, важливі й допустимі. Проте наміри скинути це керівництво, коли безжальний російський сусід готовий «допомогти братньому народові відновити конституційний порядок», є безвідповідальними. Ще однієї «революції троянд» не буде – натомість дуже ймовірними є «контрреволюція червоної крові» й реставрація авторитарного режиму.

Отож зупиніться й ви. Вийдіть із психологічної пастки засліпленої боротьби на знищення. Поверніть свою енергію у тверезе правове русло, і тоді вона дасть благодатний результат.

Перші реальні спроби зачепити спрута вітчизняної корупції викликали шалені його конвульсії. Цього можна і треба було сподіватися. Проте чи готові в народі заплатити за звільнення від цього спрута належну ціну? Чи розуміємо ми, що завданням корупційної мафії буде так дискредитувати боротьбу проти неї та дестабілізувати ситуацію, щоб у людей з’явилася ностальгія за «добрим старим спокоєм»?

Не менш важливо зрозуміти, що не можна здолати корупцію засліпленою боротьбою без правил, з порушенням законодавства, моралі  і здорового глузду, бо тоді результати є протилежні задуманому. При збереженні тісного зв’язку влади та бізнесу кримінальні антикорупційні справи перетворюються на вибіркове переслідування «чужих», дискредитують боротьбу проти корупції та дестабілізують ситуацію. Так, корупція в Україні досягла таких розмірів, що без справедливого судового покарання головних винуватців не обійтись. Проте пам’ятаймо, що остаточним успіхом в цій боротьбі буде не кількість відрубаних голів, а блокування каналів незаконного збагачення.

Варто й нашим олігархам затямити, що спроби втримати ситуацію в давній і комфортній для них безконтрольності загрожують не лише Україні, а й їм самим. Бо із втратою державності прийде на українську землю інший господар, який матиме своїх власних васалів і перерозподілить грошові потоки на свою й їхню користь. Краще виявитися мудрими громадянами та, змінивши правила гри, залишитися в економічному житті країни, ніж утратити все разом із нею.

Знову і знову звертаємося до суспільства з нагадуванням: будьмо вимогливі не лише до керівництва держави, а й передусім до самих себе. Гниття і розклад, що їх ми виразно бачимо «нагорі», є лише екстрактом того бруду, в якому погоджується жити українське суспільство «внизу». Якщо не хочемо бути рабами чергового тирана – перестаньмо бути рабами своїх негідних інстинктів. Про це волають до нас тисячоліття цивілізаційного досвіду людства. Бо це не Бог щоразу карає нас невдалими лідерами – це ми самі незмінно породжуємо їх, бо поки що не варті  кращих.

Нарешті, звертаємо свій заклик до молоді, яка ще не втратила здорового глузду в довколишньому  політичному хаосі: візьміться солідарно за руки і станьте критичною масою бажаної суспільної трансформації. Країну, в якій вам щасливо житиметься, зможете створити лише ви самі. Включіть свій креативний інтелект і почніть розчищати все довкола від скверни. Це не утопія – треба лише справді повірити, що вам це під силу.

Я і Ти (та інше від Тараса Лютого)

Гадаю, що багатьом із нас не раз доводилося чути популярний нині зворот «я вас почув(ла)». Не знаю, як для кого, а для мене він означає таке: «Я чую тільки себе». 

Та невже нам і справді затишно в цих деформованих стосунках «Я і Ти»? 

Відбулись історико-філософські читання про українську філософську традицію

24 листопада 2017 р. в Інституті філософії імені Г. С. Сковороди НАН України відбулися Історико-філософські читання на тему «Українська філософська традиція у просторі міжкультурної взаємодії». Більшість дискусій та доповідей точились навколо декількох питань: якою є українська філософська традиція, як її можна вивчати та охарактеризувати у контексті інших європейських та світових філософських традицій?

У читаннях взяли участь гості із Факультету політології Зеленоґурського університету (Польща), що був представлений паном Анджеєм Малкевичем, Київського національного університету імені Т.Г. Шевченка, який представляв завідувач кафедри історії філософії Тарас Кононенко, Інституту психології імені Г.С.Костюка НАПНУ, Сумського ДУ, ДНУ імені О. Гончара, НМА України імені П.І. Чайковського, а також викладачі кафедри філософії Київського університету імені Бориса Грінченка і наші колеги з Інституту філософії.

Конференцію відкрив заступник директора Інституту філософії імені Г. С. Сковороди НАН України Анатолій Єрмоленко, привітавши учасників конференції у стінах Інституту та підкресливши актуальність наукової рефлексії над національною філософською традицією.

Дуже цікавим був виступ пана Анджея Малкевича, професора Факультету політології Зеленоґурського університету (Польща), про співпрацю польських та українських ВНЗ. Розповівши про історію комунікації та офіційної співпраці ВНЗ, пан професор озвучив проблеми цієї співпраці – зокрема, розрив між офіційним та реальним. У діалозі після виступу було піднято питання про ставлення польських інтелектуалів до сучасних подій між Україною та Польщею, і українські слухачі з радістю сприйняли запевнення, що польські інтелектуали прекрасно розуміють політичну аґенду і симульованість конфліктних ситуацій.

А.М. Єрмоленко у своїй доповіді «Історія філософії як зміна парадигм» зобразив історію філософії як процес кумулятивного розвитку різних історико-філософських парадигм. Загальний програмний виступ означив теоретико-методологічні перспективи і відкрив шлях наступним доповідям, які умовно можна поділити на історико-філософські методологічні та прикладні на матеріалі історії філософії України.

До перших належали доповіді Н.П. Поліщук «Чинник реконтекстуалізації в осмисленні філософських проблем представниками МУРу» про історію філософської думки української діаспори 1940-1950-х в Німеччині та США і Я.А. Соболевського «Основні чинники становлення американської філософії». Натомість доповідь С.Л. Йосипенка «Проблема ідентичності в історії філософії України» окреслила низку методологічних проблем дослідження історії української філософської думки через призму питання ідентичності – філософа, філософії, генеалогії.

Відтак після пленарної частини цікаві доповіді та активні дискусії продовжувались на секційному засіданні. Доповідь Ю.Ю. Завгороднього про рецепцію індійської філософії в Україні (озвучена ще на пленарному) «Переклади гімну Ріґведи Х. 129 вітчизняними інтелектуалами (1879–1930-ті роки) як приклад звернення до індійської традиції» була продовжена у доповіді про рецепції психоаналізу в Україні (починаючи від І.Я. Франка до 1930-х років) І.В. Валявко «Психоаналіз в контексті культурно-філософських традицій України». Тему психоаналізу розвинула Л.О. Гребінь у доповіді «Психотерапія як місце спільності та взаємодії філософських традицій», де доповідачка розвинула проблему психотерапевтичної практики і ролі філософських підходів у практичній роботі із аналізантами.

В.О. Артюх виступив «про специфіку національного контексту філософської думки в модерну добу», розглядаючи тематику національної ідентичності у дослідженні філософської думки. Тема національності розвинув у своїй доповіді «Між Європою та Європою: дискусії в межах українофільського дискурсу ХІХ століття», що зачепила проблематики політичної філософії, національної ідентичності та ідентичності України, В.П. Волковський, який побудував свою доповідь  на аналізі політично-філософських дискусій українофілів ХІХ століття, а особливо М.П. Драгоманова.

Прикладні теми з історії філософії України також піднімались у доповідях М.В. Симчича ««Своє» і «чуже» в києво-могилянських трактатах «De generatione et corruptione»», В.В. Співака «Вплив стоїцизму на філософську складову проповідей Антонія Радивиловського» (проповідника та мислителя XVIII ст..), О.М. Сирцової на тему «Тема любові в «Слові про Закон і Благодать» Іларіона Київського» та О.Б. Киричка «Ідея філантропії та її термінологічне відображення в українській літературі домодерної доби» (ця доповідь вирізнилась застосування історії слів та понять і увагою до тогочасної термінології).

Думайте про Україну, не руйнуйте державу! — звернення Групи “Першого грудня”

Коли правоохоронні органи починають війну між собою, коли  керманичі держави, народні депутати намагаються використати їх у політичній боротьбі, це неминуче обертається компрометацією і ослабленням держави.

Так і тепер: ми стали свідками абсурдного загострення війни, учасниками якої є Генеральна прокуратура України, Міністерство внутрішніх справ, Національне антикорупційне бюро України, Спеціальна антикорупційна прокуратура, Національне агентство запобігання корупції, Служба безпеки України. І це в той час, як у країні різко загострилася проблема боротьби зі злочинністю, почастішали рецидиви тероризму, а боротьба з корупцією переважно імітується. З податків громадян  прокурорам, поліцейським, детективам, слідчим виплачуються високі зарплати, проте замість належного виконання ними професійних обов’язків бачимо те, що мало місце й у попередні роки: одні державні структури використовуються для залякування і переслідування інших державних структур, для задоволення політичних амбіцій, прикриття корупційних діянь і зведення особистих рахунків.

Складається враження, що влада хоче мати «ручні» правоохоронні органи, а заодно — й суди, із Конституційним включно. Але це згубний шлях. Адже не можна побудувати правову державу, якщо мужі в погонах забувають про своє призначення і стають безвідповідальними політиканами, ляльками в чужих руках.

Час запитати їх: чи відаєте ви, що творите?

Подивіться, як тішаться вашою метушнею наші вороги, — може, бодай лиховісний блиск їхніх очей зупинить вас?

Думайте про Україну, про державу, не руйнуйте її!

Ініціатива Першого грудня:

В’ячеслав Брюховецький

Іван Дзюба

Євген Захаров

Йосип Зісельс

Мирослав Маринович

Володимир Панченко

Мирослав Попович

Всеволод Речицький

Вадим Скуратівський

Юрій Щербак

Ігор Юхновський

Ярослав Яцків

Філософія в Києво-Могилянській Академії 17-18 ст. під каву: відеолекції від Миколи Симчича

Мало хто знає, що таке українська філософія 17- 18 ст. Здебільшого уявлення обмежуються Сковородою і “була така собі Могилянка, а Могилянка це Сковорода”. Навіть ті, хто знають про барокову епоху і про Мазепу, не кажучи вже про Петра Могилу, Інокентія ГІзеля, Касіяна Саковича чи Мелетія Смотрицького - слабко собі уявляють, чому і як українські тогочасні філософи та професори були залучені до загальноєвропейських інтелектуальних процесів.

Що ж спільного між філософією 17 ст. в Україні та Іспанії? Між Феофаном Прокоповичем чи Георгієм Кониським та другою схоластикою?

Завдяки ВІдкритому православному університету Святої Софії - Премудрості на YouTube опубліковані лекції про філософію в Києво-Могилянській академії нашого колеги, співробітника відділу історії філософії України к.філос.н. Миколи Симчича. Сам п. Микола давно досліджує філософські курси Києво-Могилянської академії.

Ви дізнаєтесь багато чого нового - тож запрошуємо до перегляду.

Анонс конференції: "Українська філософська традиція у просторі міжкультурної взаємодії"

24 листопада 2017 року відбудуться

ІСТОРИКО-ФІЛОСОФСЬКІ ЧИТАННЯ

на тему:

УКРАЇНСЬКА ФІЛОСОФСЬКА ТРАДИЦІЯ У ПРОСТОРІ МІЖКУЛЬТУРНОЇ ВЗАЄМОДІЇ

Тематика читань передбачає наступні напрямки:

1. Внутрішні та зовнішні чинники становлення національних філософських традицій.
2. Зовнішні філософські та культурні впливи і зв’язки в історії української філософії.
3. Чинники національної ідентифікації філософії та філософів.
4. Місця спільності та взаємодії української філософської традиції з іншими національними філософськими традиціями.

Для включення в програму читань необхідно до 17 листопада 2017 року надіслати заявку, вказавши тему доповіді; прізвище, ім’я, по батькові; місце роботи, посаду, науковий ступінь, вчене звання, номер телефону, адресу електронної пошти.

Адреса для заявок:

01001, м. Київ, вул. Трьохсвятительська 4, Інститут філософії імені Г.С. Сковороди НАН України, відділ історії філософії України, кім. 415.

е-mail: serge.yosypenko@ukr.net

Анонс: Релігієзнавчі конференції за участю Відділення релігієзнавства на жовтень-листопад 2017 року

Наші релігієзнавці запрошують на цілу низку конференцій. На деякі з них можна ще подати свої матеріали, але на всіх будуть цікаві дискусії і доповіді. До Вашої уваги - перелік конференцій, а після нього - інфолисти різних конференцій.

• Наукова конференція "Вплив віри бахаї на сучасні релігійні тенденції у світі", присвячену 200-річчю з Дня народження Бахаулли (дедлайн - 1 жовтня). Відбудеться  5 жовтня (четвер) 2017 р. в Інституті філософії імені Г.С.Сковороди НАН України (Київ, Трьохсвятительська 4, зал засідань Вченої ради (318 к.). Початок конференції о 16.00.
• Міжнародна науково-практична конференція «Діалог культур та релігій у глобальному світі». Відбудеться 17 жовтня 2017 року (Конференц-зал готелю «Хілтон», м. Київ, бульв. Т. Шевченка, 30, початок о 9:30, реєстрація з 9:00). Дедлайн - 1 жовтня. (інфолист не прикріплюється, із питаннями і поданнями звертатись за адресою lfilip56@gmail.com)
• Шоста Всеукраїнська наукова конференція «Держава і Церква в новітній історії України». Конференція відбудеться 25–26 жовтня 2017 року на базі Полтавського національного педагогічного університету імені В.Г. Короленка (м. Полтава, вул. Остроградського, 2, навчальний корпус № 1).
• Сьома міжнародна наукова конференція “Православ'я в Україні”. Відбудеться 23 листопада 2017 р. у Київській православній богословській академії (Київ, Трьохсвятительська 8, зал засідань). Дедлайн - 1 жовтня.

ІНФОЛИСТИ:

____________________________

Індійська філософія та Лев Толстой - семінар східних філософій запрошує Вас до дискусій! (26.09., 16:00)

“Українська рецепція й інтродукція

принципів індійської філософії

на прикладі Л. М. Толстого —

нащадка гетьмана Івана Скоропадського

у рамках

СЕМІНАР ДОСЛІДНИКІВ СХІДНИХ ФІЛОСОФІЙ

Засідання CVІII

26 вересня 2017, 16:00

к. 327 (Інститут філософії імені Г.С. Сковороди)

Доповідач:

Дмитро Бурба,

автор, перекладач

Див.: https://www.livelib.ru/author/30168-dmitrij-burba

ОРГАНІЗАТОРИ:

Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України

відділ історії зарубіжної філософії

сектор історії східної філософії

Див.:

www.tdsf.kiev.ua/

http://community.livejournal.com/ukr_asia_philos

http://www.facebook.com/OrientalPhilosophiesSeminarKyivUkraine

ТЕЗИ

I. Вектори впливу індійського світосприйняття на Толстого.

1. Безпосереднє знайомство з текстами Стародавньої Індії та листування з носіями індійської культури.

2. Індуїстські концепції, спільні з іншими релігіями:

a) християнством;

b) буддизмом.

3. Опосередкування принципів індуїзму західними мислителями.

4. Фольклор і народна мудрість.

5. Реінкарнація: гіпотетичний прояв знань, отриманих у минулому житті.

6. Caitya-guru («внутрішній наставник»).

II. Дух і буква священних текстів Індії в художніх творах Толстого.

1. Літературна форма.

2. Вічні питання вічної душі.

3. Конфлікт душі і тіла.

4. Смерть живої істоти.

5. Прив’язаність і відречення.

III. Індійська філософія й релігійно-філософське вчення Толстого.

1. Віри і віра.

2. Пантеїзм, монізм, теїзм.

3. Апофатизм.

4. Душа і ego.

5. Минущість матеріального.

6. Обов’язок.

7. Приборкання бажань.

8. Ненасильство.

9. Niḥśreyasa («найвище благо»).

10. Після смерті.

11. Надперсональність.

IV. Життєвий шлях Толстого у світлі вчення індуїзму про стадії життя (āśrama-dharma).

1. Молоді роки.

2. Сімейне життя.

3. «Навіщо?»

4. Жити просто, думати про високе.

5. Dayā-bhūteṣu («співчуття до істот»); вегетаріанство.

6. Очищення розуму.

7. Відречення: «Мудрість світу цього — безумство перед Богом».

8. Смерть і безсмертя.

V. Лев Толстой як популяризатор індійської філософії та культури.

1. «Легенда Крішни й висловлювання Крішни».

2. Оповідання «Карма» й «Це ти» (tat tvam asi).

3. Нариси про Будду.

4. Індійські вислови у філософських збірниках Толстого.

5. Індійські притчі в дитячих книжках Толстого.

6. Сприяння індійцям у організації лекцій.

7 Пропаганда стриманості, вегетаріанства, відмови від алкоголю й тютюнопаління.

8. Bhāsas tasya mahātmanaḥ («сяйво тієї великої душі»).

VI. Зворотній вплив вчення Толстого на суспільну свідомість Індії.

Конференція "Вплив віри бахаї на сучасні релігійні тенденції у світі" (5 жовтня 2017 р.)

Українська асоціація релігієзнавців

Відділення релігієзнавства

Інституту філософії імені Г.С.Сковороди НАН України

Кафедра релігієзнавства

Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Кафедра культурології

Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова

Кафедра філософії

Київського університету імені Бориса Грінченка

Кафедра філософії та релігієзнавства

Національного університету "Києво-Могилянська академія"

Молодіжна асоціація релігієзнавців

за підтримки Національних Духовних Зборів Бахаї України

проводять

наукову конференцію

"Вплив віри бахаї на сучасні релігійні тенденції у світі",

присвячену 200-річчю з Дня народження Бахаулли

5 жовтня (четвер) 2017 р.

Мета конференції: ознайомити науково-освітянську громадськість України із вірою бахаї, розкрити роль її засновника Бахаулли та запропонованого ним вчення для розвитку релігій, зацікавити молодь новітніми релігійними явищами в житті світу та України, які несуть ідеї рівності і єдності, формують толерантність та повагу до іншого, не руйнуючи обраної або успадкованої ідентичності.

Передбачається обговорення наступних тем:

• основні ідеї вчення віри бахаї;
• Бахаулла як релігійний лідер нового типу;
• проповідницька діяльність Бахаулли та його послідовників;
• вплив віри бахаї на розвиток освіти, культури, науки в світі;
• ініціативи Всесвітнього Дому Справедливості в гуманітарній та соціальній сфері;
• віра бахаї в світі: кількість, географія поширення;
• громада віри бахаї в Україні.

Конференція відбуватиметься в Інституті філософії імені Г.С.Сковороди НАН України (Київ, Трьохсвятительська 4, зал засідань Вченої ради (318 к.). Початок конференції о 16.00.

Під час конференції передбачаються виступи відомих і молодих дослідників віри бахаї, носіїв самої традиції. До участі запрошуються дослідники релігії (науковці, викладачі, аспіранти, студенти з України та з інших держав), які працюють у сфері релігієзнавства, історії релігії, НРТ, культурології, політології, соціології, соціальної комунікації, мистецтвознавства та інших соціогуманітарних дисциплін.

Умови участі в конференції

Охочі виступити відправляють анкету учасника та анотацію доповіді (до 300 слів) електронною поштою на адресу halikoffr@gmail.com з зазначенням теми листа «October 5 2017». Останній термін подання заявок – 1 жовтня 2017 року.

Халіков Руслан: (066) 27-45-610, halikoffr@gmail.com.

Филипович Людмила: (067) 959-92-81, lfilip56@gmail.com.

АНКЕТА УЧАСНИКА

Прізвище, ім’я, по-батькові
Місце роботи / навчання
Вчений ступінь, звання
E-mail
Контактний телефон
Тема доповіді